Система шкільного менеджменту - EDUkIT стає School Champion

Інтерактивні технології? Медіа у навчанні? Революційний підхід до викладання матеріалу?
Якщо Вас цікавлять ці питання так само, як і нас, хочемо представити Вашій увазі статтю відомої викладачки-новаторки з США, яка по'єднала традиційні практики з новітніми технологіями і допомогла багатьом своїм учням досягти успіху в житті.

Видавнича група "Основа" люб'язно надала нам дозвіл на публікацію її статті, яка вийшла в науково-методичному журналі "Педагогічна майстерня" 6 червня 2016 року. Переглянути її у форматі PDF Ви можете в кінці цієї сторінки.

Навчати не за пiдручником

ЕСТЕР ВОУДЖИТСЬКІ (США)

Викладачка журналістики й засновниця програми Palo AltoHighSchoolMediaArts, яка спрямована на розширення прав і можливостей студентства за допомогою засобів масової інформації (газет, журналів, щорічників, веб-сайтів, відеопродукції, фотографій, радіо й телебачення). 2002 року обрана Учителькою року штату Каліфорнія.
2011 року отримала премію Чарльза О’Меллі від ColumbiaScholasticPress. З 2013 року й досі є почесною науковою співробітницею в MediaX у Стенфорді. Почесна докторка Університету в Пало-Альто. Стала співавторкою популярного посібника про змішане навчання «Прорив в освіті: започаткування змішаного типу навчання в класі», що розкриває способи революціонізації освіти для потреб століття цифрових технологій. Матір Сьюзен Воуджитські, генеральної директорки YouTube; Джанет Воуджитські, професорки педіатрії в медичній школі UCSF; Енн Воуджитські, генеральної директорки компанії 23andMe.

1984 молода журналістка Естер Воуджитські прийшла до школи Пало Альто (штат Каліфорнія, США), аби навчати підлітків журналістики. Першим її бажанням було кинути школу, відмовитися від цієї роботи – адже все відбувалося зовсім не так, як вона уявляла. Був підручник, були тести, за якими обов’язково треба було перевіряти знання, й були учні й учениці, які відверто нудьгували на уроках. Але одного разу Естер спало на думку: «Я журналістка, і я навчилася бути жерналісткою, не прочитавши книгу про те, як нею бути, а просто займаючись журналістикою. То чому б дітям не зробити те саме?» І коли вона почала навчати за новими, власними методиками – ніхто навіть не помітив, що на заняттях із журналістики тепер підручник взагалі не розгортають.

За її власним зізнанням, нові методики є певною мірою інтуїтивними, але їхня ефективність перевірена часом і підтверджена досвідом багатьох. Одна з перших випробуваних Естер методик полягала в тому, щоб узяти звичайну газету, обговорити, що саме потрібно зробити, аби створити її, а потім узяти й самим зробити все це – щоб отримати нову газету, написану в такому самому стилі, але зі своїми власними новинами. І ця методика принесла чудові результати. Заснована Естер Воуджитські 1984 року програма Palo AltoHighSchoolMediaArts починалася з газети на 6-8 сторінок, у створенні якої брали участь 19 учнів та учениць, а на сьогодні це найбільша схоластична медіапрограма в США, у якій 6 викладачів/-ок та понад 600 осіб працюють над дев’ятьма медіапроектами, а новий MediaArts Центр має загальну площу понад 2300 м2.

Набуваючи дедалі більше досвіду у викладанні, Естер Воуджитські зрозуміла, що найкраще працює змішане навчання – поєднання новітніх технологій із традиційними методами. Наприклад, половину уроку вона викладає матеріал у формі звичайної лекції, а решту часу надає учням для самостійної роботи з використанням електронних засобів, що допомагають у навчанні. При цьому діти повинні займатися не «імітацією роботи», а створювати щось насправді вартісне, цінність якого усвідомлюють самі школярі та що цінується суспільством. А в ідеалі, збираючись на урок, треба думати не «Я йду до школи», а «Я йду на роботу». Найважливішими компонентами всього цього процесу Естер вважає Довіру, Повагу, Незалежність, Співпрацю та Доброзичливість.

Картинка до статті Естер Воуджитські

Варто докорінно змінити культуру, що панує зараз у класних кімнатах, змінити саме бачення ролі педагога. Учнівство має самостійно контролювати частину навчального процесу (Естер радить починати з того, щоб учні самостійно розподіляли 20% усього часу, відведеного для навчання) – а більшість учителів/-ок навіть не можуть такого уявити, адже їх навчали викладати зовсім по-іншому. Але ж замисліться на хвилинку: які зміни відбулися за минуле століття в науці, як розвинулася техніка, скільки новітніх технологій почали використовувати в найрізноманітніших галузях життя лише за останні кілька років. Зайшовши у школу, на урок, швидше за все, побачиш ту саму картину, що і п’ятдесят, і навіть сто років тому: педагог, походжаючи по класу, читає лекцію за темою уроку, діти вже навіть не намагаються вдавати, що слухають його. То хіба не варто здійснити переворот, революцію в навчанні, щоб на зміну цим традиційним методам нарешті прийшли нові, насправді ефективні технології?

Насправді неважливо, який саме предмет вивчають учні/-ці та чи пов’язаний він із тим, чим вони планують займатися в дорослому житті. Головне, що дають їм такі уроки, - упевненість у собі; вміння висловлювати свої думки; усвідомлення того, що вони зможуть навчитися будь-чого в житті, якщо тільки захочуть; розуміння: якщо хочеш навчитися щось робити, не обов’язково читати про це в підручнику, набагато важливіше та ефективніше просто почати робити це. А найважливіше, що може дати дітям школа, – віра в те, що вони здатні самі створювати своє майбутнє.

Що про це говорить сама викладачка Естер Воуджитські, Ви можете переглянути у цьому відео.

Прориви в освіті / Moonshots in Education

Кiлькiсть переглядiв: 289

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.